Атлантичний океан

Атлантичний океан, другий за розмірами після Тихого океану океан на Землі, між Америкою, Євразією, Африкою і Антарктидою. Охоплює моря: Північне, Балтійське, Середземне з Чорним, Ведделла, Карибське, а також Мексиканську, Біскайську, Гудзонову, Ґвінейську затоки; площа 91,6 млн. км.2, внутрішні та окраїнні моря займають близько 16% площі; серединою Атлантичного океану від півночі тягнуться центральноокеанічні хребти: Гаккеля, Мона, Рейк"янес, Серединно-Атлантичний, які розділяють басейни океанічного дна; середня гл. 3332 м; до Атлантичного океану впадають: Міссісіпі, ріка Св. Лаврентія, Маккензі, Колима, Лена, Єнісей, Об, Ніл, Ніґер, Конґо, Парана, Амазонка, Оріноко, віддаючи разом близько 60% маси материкових вод, що стікають до світового океану; судноплавний, в основному з Європи до Північної Америки і Панамського каналу, а також через Середземне море і Суецький канал; головні порти: Одеса (Україна), Амстердам (Нідерланди), Лондон (Великобританія), Лагос (Ніґерія), Буенос-Айрес (Арґентина), Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Новий Орлеан, Нью-Йорк (США). Атлантичний океан, океан, що розділяє Європу та Африку на сході з Америкою на заході, названий, мабуть, на ім"я легендарної землі Атлантиди; площу 81500 тис. кв. км; з Північний Льодовитим океаном і Антарктичними морями - 106,200 тис. кв. км; середня глибина 3 км; максимальна глибина у западині Мілуокі в розломі Пуерто Ріко 8648 м. Серединно-Атлантичний хребет, частиною якого є Азорські острови, острів Вознесіння, Св. Єлени і Трістан да Кунья, ділить океан з півночі на південь. Лава, що витікає в його середній частині, щорічно збільшує відстань між Африкою й Америкою. Північна частина Атлантичного океану найбільш солона серед інших океанів і має найбільшу висоту хвиль припливів. У 1960-их - 1980-их середня висота хвиль збільшилася на 25%, максимальна змінилася з 12 м до 18 м. Атлантичний океан — самий вивчений і освоєний людьми зі всіх океанів. Свою назву він отримав на ім"я титана атланта (по грецькій міфології, тримаючого на своїх плечах небесне зведення). В різний час його називали по-різному: "Море за Геракловимі стовпами", "Атлантік", "Західний океан", "Море мороку" і т.д. Назва "Атлантичний океан" вперше з"явилася в 1507 році на карті Вальд-Земюллера, з тих пір назва затвердилася в географії. Межі Атлантичного океану по берегах 4-х континентів (Євразія, Африки і обох Амерік) — природні, з океанами — умовні: на півночі з Північним Льодовитим океаном, на заході і сході відповідно з Тихим і Індійським океанами. Принцип проведення меж у ряду авторів різний: А. В. Гембель вважає, що самими репрезентативними є межі, проведені за гідрологічними даними (водному балансу, солоності; температурі і динаміці вод). Проте відсутність достатньої кількості даних в цілому ряді регіонів не дозволяє враховувати ці чинники і проводити по них межі. Тому, частіше за все межі проводять по орографічних одиницях: підводним плато, хребтам, мілинам, островам, де талових немає — по локсодромії. Тобто лінії, січної меридіани під одним і тим же кутом. Межа з Північним Льодовитим океаном звичайно проводиться по 70° с.ш. Баффінова Земля — острів Дісько, мис Брустер (Гренландія) — 61° с.ш. на Скандінавському півострові; межа з Тихим океаном острів Осте (Вогненна Земля) до мису Штернек (Антарктида); межа з Індійським океаном — мис Голковий, і по 20° в.д. до Антарктиди. Решта меж — сухопутні, по береговій лінії материків. Приведені вище межі узяті з Атласів океанів, видавництва Міністерства оборони СРСР і ВМФ, 1980 рік, вони офіційно прийняті в нашій країні. В позначених межах площа океану складає 93,4 млн. км2, об"єм води 322,7 млн. км2. Обмін води відбувається за 46 років, що в 2 рази швидше, ніж в Тихому.